Скорочення, прийняті в тексті посібника

АППД - автоматичний прийомо-передавач даних

АРГ - артилерійська розвідувальна група

АДТ - активна ділянка траєкторії

БС - балістична станція

ВгВ - вогневий вал

ВП - вогнева позиція

ВТЗ (ВТО) - високоточна зброя (озброєння)

ДМК - десантний метеорологічний комплект

ЗВ - зосереджений вогонь

кбатр - командир батареї

КВВ - командир вогневого взводу

КМУ - командирська машина управління

КСП - командно-спостережний пункт

КТ - контурна точка

НТН - нічна точка наведення

НЗгВ - нерухомий загороджувальний вогонь

НШД - начальник штаба дивізіону

ОН - основний напрямок

Ор - орієнтир

ОФ - осколково-фугасний

Пмін - найменший приціл

ПАБ - перископічна артилерійська бусоль

ПЗВ - послідовне зосередження вогню

ПЗК - прилад для заміру камори

ПУВ - прилад управління вогнем

ПТРК - протитанковий ракетний комплекс

ПТКР - протитанкова керована ракета

птабатр - протитанкова артилерійська батарея

ПУВД - пункт управління вогнем дивізіону

ПУВбатр - пункт управління вогнем батареї

РВгЗ - рухома вогнева зона

РЗгВ - рухомий загороджувальний вогонь

РЛС - радіолокаційна станція

РХБЗ - радіаційний, хімічний, біологічний захист

РХБР - радіаційна, хімічна, біологічна розвідка

РВВ - рубіж відкриття вогню

РСЗВ - реактивна система залпового вогню

САУ - самохідна артилерійська установка

СВЗ - станція вітрового зондування

сабатр - самохідна артилерійська батарея

СОБ - старший офіцер батареї

СП - спостережний пункт

СУВ - скрите управління військами

ТС - таблиці стрільби

ТН - точка наведення

ФВУ - фільтровентиляційна установка

Ц - ціль

ЦГР - центр групи розривів


Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Основні визначення

Основною умовою досягнення успіху вогневими підрозділами артилерії в бою є дотримання принципу - навчати їх тому, що необхідно на війні. Тільки в обстановці, максимально наближеної до реальної бойової дійсності, можуть бути вироблені висока бойова майстерність, морально-психологічна стійкість, фізичне загартування і витривалість. Висока бойова майстерність вогневих підрозділів артилерії залежить від уміння особового складу своєчасно переводити техніку і озброєння в бойовий стан у різних умовах обстановки. Критеріями оцінки бойової роботи є час і якість виконання заходів з приведення озброєння до бойового використання.

Бойова робота вогневих підрозділів артилерії передбачає дії особового складу біля гармат (мінометів, бойових машин реактивної артилерії, установок ПТКР)1), командирської машини старшого офіцера батареї, пов’язані із зайняттям та залишенням вогневої позиції, підготовкою та веденням вогню, поводженням з гарматою та боєприпасами на вогневій позиції.

Вогневою позицією називається ділянка місцевості, яка зайнята або підготовлена до зайняття вогневими взводами батареї (взводом, гарматою) для ведення вогню.

На вогневій позиції батареї обладнуються окопи для розташування гармат, машини (пункту управління) старшого офіцера батареї, командира вогневого взводу, самооборони, спостережного поста і машин підвозу боєприпасів (тягачів), сховища для особового складу, погрібці для боєприпасів.

На вогневій позиції батареї реактивної артилерії, крім того, обладнуються пункт заряджання та метеорологічний пост.

Вогневі позиції можуть бути закритими або відкритими.

Кожній гарматі у батареї присвоюється постійний порядковий номер, починаючи з першого.

У батареях причіпної артилерії (мінометів) тягачі, крім запасних, закріплюються за певними гарматами і отримують їх номер. Тягачі, які вибули зі строю, замінюють запасними.

На вогневій позиції гармати розташовують розосереджено, у порядку номерів справа наліво з урахуванням зручності розташування і маскування, по можливості на однакових інтервалах, уступом вправо (вліво). Допускається й інше розташування гармат: кутом вперед (назад), півколом, у лінію, тощо.

Варіант схеми закритої вогневої позиції наведений у додатку А.

Командирську машину (пункт управління) старшого офіцера батареї на вогневій позиції розташовують на відстані 30-40 метрів позаду середини фронту батареї, а в самохідній батареї – праворуч позаду правофлангової або ліворуч позаду лівофлангової гармати так, щоб з машини (пункту управління) було видно панорами усіх гармат батареї.

Окоп командира вогневого взводу обладнують позаду середини фронту другого взводу, а в самохідній батареї - на лівому або правому фланзі батареї так, щоб спостерігалися панорами усіх гармат та візир командирської машини.

Командир гармати знаходиться на вогневій позиції ліворуч позаду від гармати, поблизу від навідника так, щоб контролювати наведення та заряджання гармати і бачити старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу); командир самохідної гармати - у бойовому відділенні.

Місця для боєприпасів (погрібці) обладнують на відстані 10-20м ліворуч (праворуч) позаду від гармат, а для гармат великої потужності – 30-50м.

Бліндажі обладнують поблизу гармат, сховища - позаду середини фронту батареї або посередині фронту кожного вогневого взводу.

Протитанкову зброю і кулемети розташовують на вогневій позиції так, щоб забезпечувалася кругова оборона.

Спостережні пости розташовують на напрямку можливого прориву танків і мотопіхоти противника на віддаленні зорового зв’язку.

Тягачі та машини підвозу боєприпасів розташовують у залежності від умов місцевості, як правило, позаду (праворуч або ліворуч) від гармат, у закритому місці на віддаленні, яке б забезпечувало зв’язок і швидку подачу їх до гармат (зазвичай від 200 до 500м).

Основною називають гармату, координати якої беруть за координати вогневої позиції. Вона повинна мати середній знос каналу ствола відносно інших гармат батареї. Основною гарматою призначають: другу – у чотиригарматній батареї, третю – у шестигарматній батареї, четверту – у восьмигарматній батареї.

Фронтом батареї називають відстань між крайніми гарматами за перпендикуляром до напрямку стрільби основної гармати.

Інтервалом між гарматами(In,m) називають відстань по фронту між сусідніми гарматами.

Інтервалом відносно основної (Io,n) називають відстань по фронту між основною і даною гарматою.

Уступом гармати відносно основної (Уо,n) називають відстань від точки стояння даної гармати до лінії, яка проходить через основну гармату перпендикулярно до напрямку стрільби.

Наведенням гармати називають надання стволу гармати напрямку на ціль і кута підвищення, який відповідає дальності стрільби до цілі.

Наведення здійснюють за допомогою прицільних пристроїв, поворотного та підйомного механізмів гармати.

Для наведення гармати у горизонтальній площині вибирають (виставляють) точки наводки.

Точка наводки повинна бути нерухомою та видимою по можливості з усіх гармат батареї, вона повинна чітко виділятися серед навколишніх предметів, мати прямолінійні вертикальні контури і знаходитися якомога далі від гармат (не ближче 200м).

Точку наводки доцільно вибирати для гармат праворуч або ліворуч позаду, для мінометів - попереду або позаду, для бойових машин реактивної артилерії - ліворуч попереду або зліва позаду фронту батареї. Якщо немає природних точок наведення, то виставляють штучні точки наведення.

Крім основної точки наведення, вибирають (виставляють) запасні точки наведення під якомога більшим кутом відносно напрямку на основну. Як запасна (нічна) точка наведення може бути візир командирської машини (бусоль) старшого офіцера батареї. Дві точки наведення обладнуються як нічні.

У випадку, коли загальну точку наведення не видно з якоїсь гармати, для цієї гармати вибирають окрему точку наведення.

Коліматор може бути як основною, так і запасною (нічною) точкою наводки. Він установлюється у зручному для роботи місці на відстані 6-8м від панорами (прицілу) позаду гармати (ліворуч або праворуч, а для бойових машин - ліворуч попереду) при єдиному для всієї батареї кутомірі.

Відмічанням називається визначення установок прицільних пристроїв (прицілу і панорами), що відповідають даному положенню ствола наведеної гармати. Відмічання проводять за допомогою прицільних пристроїв.

Основним напрямком стрільби (aон) називають дирекційний кут, визначений старшим командиром для орієнтування гармат та приладів.

Кутоміром називають горизонтальний кут у точці стояння гармати, який відраховується проти ходу годинникової стрілки від зворотного напрямку осі каналу ствола наведеної гармати до напрямку на точку наведення.

Основним кутоміромназивають кутомір гармати, яка наведена в основний напрямок стрільби.

Основний кутомір є вихідною (початковою) установкою для наведення гармати у ціль по довороту, визначеному старшим офіцером батареї.

Найменшим прицілом (Пмін) називається приціл, що відповідає найменшому куту підвищення для даного заряду, при стрільбі на якому снаряди будуть перелітати через гребінь укриття.

Глибиною укриття (Гукр) називають відстань у метрах, відмірену по висоті від гармати до лінії спостереження з можливого наземного пункту противника через гребінь, що приховує гармату.

Найменша глибина укриття гармат (мінометів) на закритій вогневій позиції наведена у табл. 1.1.

Віялом батареї (взводу) називають взаємоузгоджений напрямок стволів гармат для ведення вогню.

Віяло може бути паралельним, скупченим та по ширині цілі.

При паралельному віялі продовження осі всіх каналів стволів гармат паралельні.

Таблиця 1.1 – Найменша глибина укриття гармат (мінометів)

Калібр гармат та мінометів Гукр, м
85-мм гармата, 122-мм гаубиця
100-мм і 122-мм гармата
152-мм гаубиця
152-мм гармата-гаубиця, гаубиця-гармата
152-мм гармата
203-мм гаубиця
203-мм гармата
82-мм міномет
120-мм міномет
160-мм міномет
240-мм міномет

При скупченому віялі продовження осі всіх каналів стволів гармат перетинаються на дальності цілі.

При віялі по ширині цілі відстані між продовженням осі каналів стволів сусідніх гармат на дальності цілі дорівнюють фронту цілі, поділеному на кількість гармат батареї (взводу).

Паралельне віяло є початковим положенням гармат батареї, від нього переходять до віяла скупченого або віяла по ширині цілі.

Обов’язки посадових осіб

Старший офіцер батареї керує бойовою роботою вогневих взводів та відповідає за стан і бойову готовність вогневих взводів батареї, підготовку вогневих взводів до виконання бойових завдань і за успішне виконання ними вогневих завдань.

Він зобов’язаний:

- після отримання та з’ясування завдання довести його до підлеглих;

- вибирати вогневі позиції та організовувати їх топогеодезичну прив’язку і підготовку для зайняття вогневими взводами;

- готувати матеріальну частину артилерії, боєприпаси, машину старшого офіцера батареї, засоби автоматизації управління, пристрої та артилерійські тягачі (самохідну базу) до виконання поставлених завдань;

- своєчасно розгортати вогневі взводи у бойовий порядок і доповідати про готовність ведення вогню командиру батареї і на пункт управління вогнем дивізіону;

- організувати перевірку нульових установок прицілу, нульової лінії прицілювання та противідкотних пристроїв;

- віддавати вказівки командирам гармат на визначення індивідуальних поправок гармат і перевіряти правильність їх обчислення;

- організувати проведення контролю точності орієнтування гармат і визначення координат вогневих позицій;

- організувати підготовку вогневих взводів до виконання планових вогневих завдань;

- контролювати роботу обчислювача у розрахунках установок для стрільби, правильність їх запису командирами гармат та готовність гармат до виконання вогневих завдань;

- управляти вогневими взводами під час виконання вогневих завдань, вживати заходів щодо підвищення точності вогню;

- поповнювати запаси матеріальних засобів;

- вести облік наявності і витрат боєприпасів та доповідати начальнику штабу дивізіону і командиру батареї про витрату і поповнення боєприпасів;

- організувати зв’язок з вогневими взводами (гарматами), підтримувати надійний зв’язок з начальником штабу дивізіону і командиром батареї;

- організувати безпосередню охорону і самооборону вогневих взводів на позиції, інженерне обладнання та маскування вогневої позиції, захист від зброї масового ураження та високоточної зброї;

- готувати вогневі взводи до бойової роботи вночі;

- домагатися виконання особовим складом вогневих взводів заходів безпеки, правил експлуатації озброєння, техніки і приладів та своєчасно проводити заходи щодо усунення виявлених недоліків;

- своєчасно і правильно вести робочу карту та інші документи.

Командир вогневого (протитанкового) взводу керує бойовою роботою взводу. Виконує вказівки старшого офіцера батареї (командира батареї) і відповідає за виконання поставлених взводу вогневих завдань, стан і бойову готовність взводу, підготовку бойових дій взводу, правильне використання, зберігання озброєння, бойової техніки, тягачів, боєприпасів та майна взводу, за підготовку і роботу групи самоприв’язки, за дотримання заходів безпеки особовим складом взводу.

Організовує отримання, надійну охорону, зберігання і сортування боєприпасів та розподіл їх між гарматами.

Командир вогневого взводу повинен знати обов’язки старшого офіцера батареї і при його відсутності виконувати їх.

Командир гармати керує бойовою роботою обслуги, виконує вказівки старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) і відповідає за постійну готовність обслуги до виконання поставлених завдань, точність вогню, технічний стан гармати та артилерійського тягача (самохідної бази), за виконання обслугою поставлених завдань.

Він зобов’язаний:

- постійно стежити за готовністю матеріальної частини до бойового використання, своєчасно та якісно виконувати заходи з підготовки її до стрільби;

- керувати та контролювати роботу обслуги при зайнятті вогневої позиції та підготовці гармати і боєприпасів до ведення вогню, а також при веденні вогню і залишенні її;

- керувати роботою обслуги з інженерного обладнання і маскування вогневої позиції гармати;

- своєчасно і правильно вести документацію;

- доповідати старшому офіцеру батареї (командиру вогневого взводу) про виконання його розпоряджень і команд;

- домагатися виконання особовим складом обслуги заходів безпеки, правил експлуатації озброєння, техніки і приладів та своєчасно проводити заходи щодо усунення виявлених недоліків.

Солдати, які входять до складу обслуги, називаються номерами. Кожний номер гарматної обслуги виконує певні обов’язки. Кількість номерів обслуги залежить від системи гармати.

При некомплекті (виході зі строю) номерів обслуги командир гармати розподіляє обов’язки відсутніх номерів між наявним складом обслуги.

Варіант розташування номерів обслуги, боєприпасів, приладдя та шанцевого інструменту біля гармати, яка приведена у бойове положення, показано у додатку Б.

Командир відділення - старший обчислювач відповідає за технічний стан машини старшого офіцера батареї, правильне використання і збереження її обладнання.

Він зобов’язаний:

- знати засоби визначення установок для стрільби і виконувати правила їх експлуатації;

- визначати установки для стрільби;

- знати зміст кодограм, які надходять на автоматичний прийомо-передавач команд;

- вміти складати і передавати стандартні відомості за допомогою автоматичного прийомо-передавача команд;

- вміти працювати на автоматичному прийомо-передавачі команд, засобах зв’язку, а також на апаратурі топогеодезичної прив’язки і орієнтування;

- керувати бойовою роботою обслуги машини старшого офіцера батареї;

- вміти визначати поправки на відхилення балістичних і метеорологічних умов від табличних;

- домагатися виконання особам складом відділення заходів безпеки, правил експлуатації озброєння, техніки і приладів та своєчасно проводити заходи щодо усунення виявлених недоліків.

Старший офіцер батареї несе відповідальність за своєчасне та правильне ведення документації на вогневій позиції.

На закритій вогневій позиції оформлюються такі документи:

а) старшим офіцером батареї (командиром вогневого взводу):

- робоча карта;

- картка топогеодезичної прив’язки (при завчасній підготовці вогневої позиції);

- запис стрільби старшого офіцера батареї;

- картка вогневого валу або послідовного зосередження вогню батареї (якщо ведеться ВгВ або ПЗВ);

- схема безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позиції;

- таблиця наявності і витрати боєприпасів на вогневій позиції;

- схема вогню батареї прямою наводкою (для артилерії, яка виділена для стрільби прямою наводкою) або схема протитанкового вогню (у протитанкових підрозділах на кожному підготовленому рубежі розгортання);

- таблиця розрахованих установок для стрільби батареєю;

б) командиром гармати:

- запис стрільби командира гармати;

- таблиця індивідуальних поправок гармати;

- картка вогню гармати;

- запис розрахованих установок для стрільби гармати;

в) обчислювачем:

- таблиця розрахованих установок для стрільби батареєю;

- бланк розрахунку поправок батареї;

г) оператором-топогеодезистом:

- навігаційний журнал;

д) радіотелефоністом:

- журнал радіотелефоніста.

Всі документи повинні відпрацьовуватися точно, своєчасно і у повному обсязі.

Для чіткої організованої роботи вогневі позиції посадовим особам необхідно мати відповідну польову екіпіровку. Орієнтований перелік польової екіпіровки наведено у додатку У.

Отже, знання основних визначень і обов’язків посадових осіб, які стосуються бойової роботи на вогневій позиції, є запорукою чіткої роботи як старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу), так і усього особового складу при підготовці і веденні вогню та виконанні інших бойових завдань

Уміле використання документів, які розробляються і ведуться на вогневій позиції, будуть суттєво сприяти більш чіткій та організованій роботі посадових осіб вогневих взводів і економити час на проведення робіт, пов’язаних з великим обсягом розрахунків та обчислень.

Питання для повторення та самоконтролю

1. З якою метою визначають кутомір (основний кутомір).

2. Для чого розраховують найменший приціл.

3. Для чого визначається глибина укриття.

4. Де і як обладнуються місця для боєприпасів.

5. Яким буває віяло батареї.

6. Яким може бути фронт батареї.

7. Місце і призначення ПУВбатр (КМУ СОБ) на ВП.

8. Основні елементи ВП батареї.

9. За що відповідає на ВП командир гармати, КВВ, СОБ.

10. Які документи і які посадові особи їх розробляють на ВП.


Розділ 2

ПІДГОТОВКА СТРІЛЬБИ НА

ВОГНЕВІЙ ПОЗИЦІЇ

Успіх сучасного загальновійськового бою в значній мірі залежить від ретельної організації бойового забезпечення. Вона полягає в здійсненні заходів, направлених проти раптового нападу противника, зменшенні ефективності його ударів і вогню по підрозділах дивізіону (батареї), створенні їм сприятливих умов для успішного виконання поставлених завдань і своєчасної підготовки точного вогню.

Ведення вогню є головним змістом бойових дій артилерії, і для ефективної стрільби артилерії потрібно провести комплекс заходів, спрямованих на безперервне підтримання артилерійських підрозділів у стані постійної готовності до виконання вогневих завдань за різних обставин.

Основу змісту цих заходів становить підготовка стрільби на вогневій позиції, яка передбачає:

- топогеодезичну підготовку;

- метеорологічну підготовку;

- балістичну підготовку;

- технічну підготовку;

- організацію визначення установок для стрільби.

Командири вогневих підрозділів зобов’язані за будь-яких обставин проводити усі заходи з підготовки стрільби у найбільш повному обсязі, домагаючись точності і своєчасності ведення вогню [1, 3].


Топогеодезична підготовка

Топогеодезична підготовка артилерії передбачає:

- забезпечення підрозділів артилерії вихідними топогеодезичними даними;

- проведення заходів, які забезпечують своєчасність і якість виконання топогеодезичної прив’язки;

- топогеодезичну прив’язку вогневих позицій (пунктів);

- контроль топогеодезичної прив’язки.

Топогеодезична прив’язка вогневої позиції визначає:

- прямокутні координати (Х, Y) і абсолютну висоту (h) точки стояння основної гармати;

- кутоміри з точки стояння основної гармати по основній та запасних точках наведення;

- дирекційні кути одного-двох орієнтирних напрямків з точки стояння бусолі (візира машини) старшого офіцера батареї.

Крім того, у деяких випадках може провішуватися основний напрямок стрільби з точки стояння основної гармати. Дирекційні кути орієнтирних напрямків визначаються найбільш точним способом.

Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) після прибуття на вогневу позицію повинен визначити її координати і нанести вогневу позицію на карту. Визначені координати уточнюються по карті за допомогою приладів обслугою машини старшого офіцера батареї або групою самоприв’язки.

При постановці завдання на здійснення топогеодезичної прив’язки вогневої позиції обслузі машини старшого офіцера батареї (групі самоприв’язки) старший офіцер батареї указує:

- точки стояння основної гармати і бусолі (машини) старшого офіцера батареї та порядок закріплення цих точок на місцевості;

- дирекційний кут основного напрямку стрільби;

- точки наведення і орієнтирні напрямки (орієнтири);

- спосіб визначення координат вогневої позиції і дирекційних кутів орієнтирних напрямків;

- початкові контурні точки;

- способи контролю виконаної роботи;

- час початку і закінчення роботи.

При завчасній підготовці вогневої позиції оформлюється картка топогеодезичної прив’язки (додаток В).

Послідовність роботи старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) та групи самоприв’язки при виконанні топогеодезичної прив’язки вогневої позиції викладено у рекомендаціях щодо роботи груп самоприв’язки.

В деяких випадках топогеодезична прив’язка вогневих позицій може здійснюватися з використанням напрямних гармат (мінометів). Порядок такої роботи викладено в додатку 1 [3].

У разі проведення топогеодезичної прив’язки топогеодезичним підрозділом старший офіцер батареї вказує командиру цього підрозділу:

- точки стояння основної гармати і бусолі (машини) старшого офіцера батареї та порядок закріплення цих точок на місцевості;

- точки наведення і орієнтирні напрямки;

- місце і час отримання результатів топогеодезичної прив’язки.

Після прибуття на вогневу позицію топогеодезичного підрозділу для контролю топогеодезичної прив’язки старший офіцер батареї вказує командиру підрозділу точку стояння основної гармати батареї і дирекційний кут напрямку, наданий основній гарматі.

Командир топогеодезичного підрозділу після виконання роботи вручає старшому офіцеру батареї картку контролю топогеодезичної прив’язки.

Старший офіцер батареї повинен за даними контролю ввести поправки в орієнтування гармат, приладів і доповісти командиру батареї та в штаб дивізіон уточнені координати вогневої позиції.

Метеорологічна підготовка

Метеорологічна підготовка передбачає:

- організацію прямого прийому метеорологічних бюлетенів від метеорологічної станції (метеорологічного посту дивізіону, що має станцію вітрового зондування), а якщо прийом неможливий - отримує їх з пункту управління вогнем дивізіону;

- отримання (складання для підрозділів оснащених комплексом машин управління 1В17) наближеного бюлетеня “Метеосередній” з ПУВД;

- проведення розрахунків поправок дальності і напрямку на відхилення метеорологічних умов стрільби від табличних;

- визначення відомостей про вітер у межах активної ділянки траєкторії і розрахунок поправок на вітер в її межах (на вогневих позиціях батарей реактивної артилерії);

- контроль метеорологічної підготовки.

Старший офіцер батареї ставить обчислювачу завдання на проведення розрахунків поправок на відхилення метеорологічних умов і контролює його роботу. Він повинен особисто перевіряти своєчасність отримання метеорологічних бюлетенів, точність розрахунку поправок на відхилення метеорологічних умов стрільби.

Для визначення поправок обчислювач батареї проводить розкодування бюлетеня, виписує з нього потрібні дані і розраховує поправки.

Старший офіцер батареї реактивної артилерії повинен організувати і контролювати роботу метеопоста для визначення відомостей про вітер у межах АДТ і складання (за необхідності) наближених бюлетенів “Метеосередній”.

Відомості про вітер у межах АДТ визначають за результатами вимірювань метеопоста батареї. Крім того, ці дані можуть бути отримані від метеопоста у, оснащеного СВЗ. Поправки на вітер у межах АДТ визначають за допомогою таблиць стрільби або спеціальних графіків.

Порядок визначення та урахування поправок на балістичний вітер на вогневій позиції реактивної батареї викладено у додатку Ґ.

Балістична підготовка

Балістична підготовка стрільби на вогневій позиції передбачає:

- визначення відхилення початкової швидкості снарядів через знос каналу ствола гармати і визначення різнобою гармат батареї відносно основної гармати;

- визначення сумарного відхилення початкової швидкості снарядів для основної гармати батареї;

- визначення температури зарядів;

- визначення балістичних характеристик боєприпасів;

- сортування та розподіл боєприпасів, які надійшли, між гарматами;

- організацію збереження боєприпасів за однакових температурних умов.

Безпосереднє керівництво балістичною підготовкою на вогневій позиції здійснює старший офіцер батареї, який виконує такий обсяг робіт:

- визначає відхилення початкової швидкості снарядів через знос каналу ствола гармат (ст.ст.30, 32 [3]);

- організовує розрахунок поправок на різнобій гармат (ст.31, [3]);

- організовує сортування боєприпасів, розподіл їх між гарматами і зберігання в однакових температурних умовах;

- контролює правильність і своєчасність вимірювання температури зарядів командиром основної гармати;

- контролює правильність урахування індивідуальних поправок на відхилення балістичних умов командирами гармат;

- своєчасно доповідає командиру батареї і на ПУВД про надходження нових партій боєприпасів на вогневу позицію, про їх балістичні характеристики і температуру зарядів.

Різнобій гармат батареї відносно основної визначають:

- зістрілюванням гармат за допомогою балістичної станції;

- розрахунком з використанням результатів обміру зарядних камор за допомогою пристосування для заміру камори, з використанням даних ТС;

- за результатами створення репера.

Вимірювання температури зарядів проводиться обслугою основної гармати на вогневій позиції через кожні 1-2 години.

Для вимірювання температури зарядів батарейний термометр кладуть на 10-15 хвилин між двома сусідніми гільзами, які зберігаються в однакових умовах з рештою боєприпасів; у пострілів роздільного заряджання та зарядів до мінометів термометр кладуть між пучками пороху в гільзі або коробі; в реактивній артилерії температуру зарядів вимірюють згідно з інструкцією про визначення температури зарядів, яка розміщена у ТС. Для самохідних гармат окремо вимірюють температуру зарядів, що викладені на ґрунт, та у бойовому відділенні.

На вогневій позиції виконується сортування боєприпасів:

- за призначенням (індексом) снарядів;

- за маркою (типом) підривника;

- за складом (номером) заряду;

- за знаками відхилення маси снарядів;

- за даними збирання (партіями) зарядів.

Після сортування боєприпасів старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) розподіляє їх між взводами і гарматами таким чином, щоб для виконання кожного вогневого завдання біля гармат були боєприпаси однієї партії зарядів.

На вогневій позиції до установок для стрільби командири гармат повинні вводити такі балістичні поправки:

- на різнобій відносно основної гармати батареї;

- на відхилення маси снарядів;

- на різницю температури зарядів (для самохідної артилерії).

При стрільбі з бойових машин реактивної артилерії розраховані поправки вводять у рівень, а при стрільбі з мінометів – у приціл.

Поправки на різнобій гармат відносно основної і на відхилення маси снарядів розраховують командири гармат, використовуючи ТС і вихідні дані. Вихідні дані на відхилення початкової швидкості основної гармати і відхилення маси снарядів до командирів гармат доводить старший офіцер батареї (командир вогневого взводу).

Порядок і приклади розрахунку цих поправок наведені у додатку Д.

Технічна підготовка

Технічна підготовка передбачає:

- підготовку гармат, боєприпасів, командирської машини і приладів до бойової роботи;

- визначення індивідуальних поправок гармат і приладів.

Підготовка гармат до стрільби передбачає загальний огляд гармат, перевірку роботи механізмів, перевірку противідкотних та прицільних пристроїв і приладів.

Перевірка прицільних пристроїв та приладів гармат передбачає:

- перевірку нульових установок прицілу;

- перевірку нульової лінії прицілювання;

- перевірку та визначення поправок на невідповідність кута підвищення ствола по прицілу та квадранту;

- перевірку та визначення поправок на відхилення лінії прицілювання.

Перевірка нульових установок і нульової лінії прицілювання гармат здійснюється на кожній вогневій позиції перед стрільбою. За браком часу дозволяється проводити скорочену їх перевірку відмічанням панорами по дульному зрізу ствола. Установки для цього повинні бути заздалегідь визначеними і записаними командирами гармат.

Перевірки на “невідповідність” та на “відхилення” проводяться при кожному технічному обслуговуванні гармат. Поправки, які записані у формуляри гармат, ураховуються командирами гармат при стрільбі.

Порядок урахування поправок на “невідповідність” та на “відхилення” наведений у додатку Д.

Технічну підготовку гармат, командирської машини і приладів здійснюють відповідно до вимог технічних описів та інструкцій з експлуатації. Результати технічної підготовки регулярно відображають у формулярах (паспортах) зразків озброєння.

Прилади, які знаходяться на вогневій позиції, перевіряються з метою виявлення та усунення несправностей і визначення поправок для урахування їх при роботі.

Підготовка боєприпасів на вогневій позиції передбачає:

- огляд боєприпасів та очищення їх від мастила;

- приведення в остаточно споряджений вигляд реактивних снарядів;

- розподіл та укладання боєприпасів з урахуванням послідовності виконання вогневих завдань.