Словотвір медичних термінів

Термінологічний склад мови є динамічною системою, яка зазнає постійних змін

шляхом поповнення новими лексичними одиницями або завдяки семантичній

трансформації вже існуючої термінолексики. Основними способами збагачення

є творення нових слів на основі власних мовних ресурсів, запозичення з інших мов,

вторинна номінація.

Медична термінологія з погляду походження належить до одного з найдавнішіх

шарів термінологічного словника української мови, тому протягом багатовікової історії

розвитку в ній відбилися основні способи словотворення, котрі забезпечували можливість

творення нових термінів, тобто морфологічний: афіксація (префіксальний, суфіксальний,

префіксально-суфіксальний спосіб), осново- та словоскладання, та синтаксичний спосіб

(утворення терміна із словосполучення).

Термінологічне словотворення, на відміну від загальномовного, має деякі

особливості, які пов’язані насамперед із самою специфікою терміна як лексичної одиниці

обмеженої сфери вживання. Враховуючи те, що терміни виникають

у професійному середовищі та використовуються у строго термінологічній функції тільки

в спеціальній літературі та професійному вживанні, термінологічне словотворення дає

можливість штучно вводити до термінології спеціалізовані за значенням словотворчі

морфеми, які, будучи виразниками конкретних значень, виконують разом з тим

класифікаційну функцію. Так, суфікс -іт- (-ит-) передає значення запалення, наприклад:

блефарит – запалення повік, фарінгіт – запалення гортані, бронхіт – запалення бронхів, отит – запалення вуха, апендицит – запалення апендиксу; компонент -томія(-ектомія)передає значення видалення, наприклад: тонзилотомія – видалення мигдалин, апендектомія – видалення апендиксу, артеріектомія – видалення артерії; компонент-патіяпередає значення хвороба: увеапатія – захворювання судинного тракту, мастопатія – захворювання молочної залози; компонент -метріяозначає вимірювання чогось (хронопериметрія); компонент -подібнийпередає значення схожості на щось(склоподібний, дископодібний, кільцеподібний)3 тощо.

Значне місце в медичній терміносистемі займають терміни-однослови. Основним

засобом їхнього творення є морфологічний, що полягає у поєднанні афіксальних морфем

з кореневою або похідною частиною слова за загальними законами українського

словотворення. Внаслідок цього виникають нові лексичні одиниці на позначення нових

медичних реалій. Цей спосіб є досить продуктивним як у загальнолітературній мові, так

і у термінології, тому що тут на перший план виступають ті семантико-граматичні

особливості морфологічно утворених слів, які дають можливість використовувати

однотипні способи словотворення для позначення однотипних понять, тобто

у морфологічній структурі термінів, утворених шляхом афіксації, органічно закладені

основи структурної систематизації, що має першочергове значення для термінології.

Смислове значення термінів, утворених морфологічним способом, виражене, як правило,

мотивованою основою, афікси ж мають, в основному, значення узагальнюючого

характеру.

Суфіксальний спосіб.

Суфіксальний спосіб словотворення, що полягає у з’єднанні суфікса з коренем або

похідною основою, найбільш поширений у термінологічному словотворенні.

Приєднуючись переважно до іменних основ, суфікси утворюють слова на позначення

певних понять чи явищ об’єктивної дійсності. Оскільки основну масу медичних термінів

становлять іменники, то увага дослідників та лінгвістів звертається головним чином на

їхнє творення. Терміни-іменники, утворені суфіксальним способом, поділяються на

деривати, мотивовані основами іменників, дієслів та прикметників.

Серед словотворчих морфем іменних медичних термінів виділяються

спільносхіднослов’янськісуфікси -ість/-ость/-асть/, -ин(а)/-ін(а), -окіз похідними від

нього -нок, -чок, -ств(о)/-цтв(о)/-зтв(о), -иц(я), -юк, -ак/-як, -ищ(е), -нн(я), -ик/-ік,

-овик, -отта суфікси іншомовного походження -аці(я), -изм/-ізм, -ин/-ін, -аз(а), -оз(а),

-ит, -атор/-ятор, -ист, -ант, -ом(а)та ін., наприклад: реактивність, резистентність,

судина, клітина, гребінець, акушерство, насичення, генетик, сліпота, глухота, ампутація, астигматизм, амілаза, дантист, коагулянт, міома, фіброма, метеоризм, міозит, обтуратор, стимулятор, дантист, квадрант тощо.

Досить значною продуктивністю при творенні українських медичних термінів

відзначаються суфікси -ість/-ость/-асть/. Іменники, утворені за допомогою суфікса -ість,

мотивовані якісними та відносними прикметниками з суфіксами -н, -ов, -ив, -ев, -юч-,

-ільн-, що виражають якість, властивість когось, чогось. Так, від прикметників полярний,

спадковий, життєвий, ослаблений, охриплий утворилися відповідно терміни полярність, спадковість, життєвість, ослабленість, охриплість. Такі терміни, як правило, означають фізичні якості та стан живих істот (млявість, нервовість, непритомність, сонливість); властивості організмів (мінливість, дражливість); сконцентрованість якихось ознак у предметах та явищах (констативність, зернистість); зовнішній вигляд названими термінами предметів (опуклість, вигнутість) та їхні властивості (в’язкість, еластичність). Також у медичній термінології є чимало термінів з суфіксом -ість, мотивованих складними прикметниками, наприклад: багатоплідність, взаємозалежність.

При утворенні медичних термінів значне місце належить багатофункціональному

суфіксу -ик/-ік слов’янського походження із похідними від нього -ник, -овик. Суфікс

-ик/-ік відзначався продуктивністю в давньоукраїнській мові, де виступав лише у функції

структурного форманта, субстантивуючого здебільшого похідні прикметникові та

дієприкметникові основи на -н. У сучасній українській мові суфікс -ик у «чистому»

вигляді у відіменникових утвореннях не відзначається продуктивністю. Тип дериватив

з суфіксом -ик представлений в медичній термінології назвами осіб за характером

і сферою їхньої діяльності: медик, генетик, діагностик, що співвідносяться з назвами

наукових дисциплін: медицина, генетика, діагностика; за хворобою: гіпотонік, діабетик,

ревматик, співвідносні з найменуванням хвороб: гіпотонія, діабет, ревматизм.

За допомогою суфікса -иц(я) утворився ряд термінів, мотивованих

прикметниковою основою, на позначення анатомічних понять: роговиця, поясниця. Деякі з цих іменників синонімічні словосполученням з мотиваційним прикметником, наприклад:

кропив’яна лихоманка – кропивниця, рогова оболонка – роговиця.

На позначення одиничних предметів утворюються терміни з суфіксом -ин(а):

мигдалина, віспина, пуповина, пухлина, підряпина.

Значне місце в медичній термінології займають віддієслівні терміни-іменники

із значенням дії або стану, що оформляються за допомогою суфіксів -анн(я), -енн(я),

-інн(я). За допомогою цих суфіксів від основ непохідних дієслів утворюються терміни

середнього роду на позначення процесу дії: западати – западання, зашивати – зашивання, позіхати – позіхання, чергувати – чергування, забруднювати – забруднення, омертвіти – омертвіння тощо. Суфікси -анн(я), -енн(я) вказують на видові ознаки віддієслівних іменників, утворюючи таким чином паралельні форми: розширювати – розширення – розширювання, стягувати – стягнення – стягування, випадати – випадання – випадіння та ін. Синонімічним до згаданих вище суфіксів виступає суфікс -аці(я), який приєднується переважно до основ іншомовного походження: аглютинувати – аглютинація – аглютинування, адаптувати – адаптація – адаптування, ізолювати – ізоляція – ізолювання, концентрувати – концентрація – концентрування тощо (стосовно зазначеного суфікса див. ще ниже детальніше).

Досить продуктивним при творенні медичної термінолексики є словотвірний тип із

загальновживаними суфіксами суб’єктивної оцінки -ок, -к(а), ускладнені формантами -ов,

-оч, -еч, -ик, -ян, та суфікс -ець. За їх допомогою від іменних основ утворені терміни на

позначення органів: клубочок, мозочок, шлуночок, мішечок, канатик, вузлик, кришталик, мізинець, зубець, гребінець; гомілка, голівка/головка, сітківка, чашечка тощо.

У термінології не існує регулярного утворення форм суб’єктивної оцінки, тобто

слів зі значенням зменшеності, зневажливості тощо, проте рішуче їх відкидати не можна, оскільки слова, утворені за допомогою суфіксів суб’єктивної оцінки, мають, як правило, подвійне значення: у загальновживаній лексиці вони емоційно забарвлені, звичайно мають характер зменшеності, пестливості. Тут суфікси – показники суб’єктивної оцінки є тільки формотворчими, тому що вони не змінюють значення основного слова, до якого приєднуються, а означають уявлення, виражене одним словом. Такі слова, перейшовши в розряд термінологічної лексики, десемантизуються, набираючи нового поняттєвого значення, тобто кожний такий термін своїм об’єктивним значенням спрямовує нашу увагу на окремий предмет одного й того ж ряду, класу (голова – голівка/головка, кістка – кісточка, нитка – ниточка, лунка – луночка, вузол – вузлик, тіло – тільце тощо).

За допомогою суфікса -як/-ак утворюються назви хворобливих утворень на

поверхні тіла: чиряк, набряк, гнояк тощо.

Суфікси іншомовного походження прийшли в українську мову разом з новими для

неї поняттями. В українській медичній термінології значна частина термінів на

позначення дії утворена за допомогою продуктивного в термінології суфікса -аці(я):

сегментувати – сегментація, адаптувати – адаптація, ампутувати – ампутація,

асимілювати – асиміляція, вакцинувати – вакцинація тощо. Також українській медичній термінології властивий словотвірний тип з суфіксом -ізм. Деривативи з суфіксом –ізм визначають в медичній термінології властивості, ознаки живих організмів: альбінізм, анаболізм, дальтонізм. Суфікс -ізм приєднується в основному до основ іншомовного

походження.

Далі для медичної терміносистеми характерні слова, утворені за допомогою

суфіксів -оз(а), -аз(а), -оз. Зокрема, за допомогою суфікса -оз(а) переважно від греко-

латинських коренів утворюються терміни на позначення вуглеводів, наприклад: глюкоза,

рибоза та ін.; назв різних хвороб та симптомів: невроз, психоз, лейкоз, сколіоз, фімоз, туберкульоз, склероз, каріоз, кератоз, тромбоз, фурункульоз тощо. Для утворення назв білкових речовин, ферментів, що зумовлюють біохімічні перетворення в процесі обміну речовин, використовується суфікс -аз(а): лактаза, ліаза, діастаза, мальтаза.

Для позначення різних речовин, лікарських препаратів, хімічних сполук у медичній

та фармакологічній термінологіях широко представлена словотвірна модель із суфіксами

-ин/-ін/-їн: аспірин, інсулін, нуклеїн, кокаїн, протеїн, туберкулін тощо. Ці суфікси

приєднуються, як правило, до основ іншомовного походження.

Суфікс -ом(а) вживається при творенні термінів, що позначають пухлинні

утворення: аутосома, бластома, глаукома, лейкома, саркома, туберкулома тощо.

За допомогою суфікса -ит/-іт/-їт у медичній терміносистемі утворюються терміни на

позначення патологічного стану запального характеру: бронхіт, неврит, отит,

перитоніт, пульпіт, радикуліт, стоматит, фарингіт.

Іменники-терміни із суфіксом латинського походження -тор/-атор/-ятор

означають особу, предмет, речовину, орган, характеризуються відношенням до того, що

названо мотивованим словом. Мотивованими виступають слова на -аці(я)/-іці(я).

Наприклад: абдукція – відведення кінцівки від середньої лінії тіла, абдуктор – відвідний

м’яз; рецепція – здійснюване рецепторами сприйняття і перетворення енергії подразників на нервові збудження, рецептор – кінцевий утвір нервів, здатний сприймати подразнення; так само активація – активатор, інгаляція – інгалятор, ізоляція – ізолятор, стимуляція – стимулятор, дилатація – дилататор тощо.

На базі запозичених основ утворилися терміни з суфіксом -ант/-янт, які означають особу, предмет, хімічну речовину: практикант, квадрант, коагулянт.

Словотвірний тип з суфіксом -логпредставлений в медичній термінології

численною групою термінів-назв осіб за фаховими ознаками: патолог, офтальмолог,

невролог, психолог, кардіолог, отоларинголог, онколог, гінеколог тощо. Усі терміни цієї групи співвідносяться з іменниками на -логі(я), що становлять назви наукових дисциплін,

їхніх розділів та частин: патологія, офтальмологія, неврологія, психологія, кардіологія,отоларингологія, онкологія, гінекологія тощо.

Спостерігається досить чітка диференціація у поєднанні суфіксів з похідними

основами. Так, наприклад, суфікси -ик, -ник, -иц(я), -ин(а), -нн(я) додаються лише до

національних основ, в той час як суфікси -изм, -оз/-оз(а), -ин, -ом(а), -янт, -ит/-іт лише до іншомовних основ. Варто зазначити, що суфікс -істьзаймає в цьому плані нейтральну

позицію, приєднуючись як до власне українських, так і до іншомовних основ,

з переважним тяжінням до національних.