Системи тарифів на авіатранспорті

Системи тарифів на морському і річковому транспорті

На морському транспорті оплата за перевезення вантажів здійснюється або за тарифом, або за фрахтовою ставкою.

Якщо вантаж рухається за напрямком стійкого вантажного потоку, то перевезення здійснюється системою лінійного судноплавства. При цьому вантаж рухається за розкладом і оплачується за оголошеним тарифом.

В тому випадку, коли при виконанні перевезення робота вантажних суден не пов'язана з постійними районами плавання, з постійними портами вантаження і вивантаження, не обмежена певним видом вантажу, то перевезення оплачується за фрахтовою ставкою. Фрахтова ставка встановлюється в залежності від кон'юнктури фрахтового ринку (ринок продукції судноплавства. Міжнародний характер торгівельного мореплавства і широкий міжнародний поділ праці призвели до об'єднання раніше існуючих ізольованих один від одного місцевих фрахтових ринків у світовій фрахтовий ринок) і зазвичай залежить від виду та транспортних характеристик вантажу, умов рейсу і пов'язаних з ним витрат.

На річковому транспорті тарифи на перевезення вантажів, збори за перенавантажувальні роботи та інші пов'язані з перевезеннями послуги, визначаються пароплавством самостійно зурахуванням кон'юнктури ринку.

В основу розрахунку розміру тарифу закладається собівартість послуг, прогнозована на період введення тарифів і зборів в дію, а також граничний рівень рентабельності, встановлений чинним законодавством. Споживачі транспортних послуг мають право запросити від пароплавств і портів економічне обґрунтування запропонованих ними тарифів.

Плата за провезення вантажу авіатранспортом залежить від маси вантажу, виду товару, кількості одиниць вантажу (наприклад, кількість контейнерів).

Вантажні тарифи поділяються на такі види:

1) основні – це тарифи, які встановлюються за провезення одного кілограма вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

Основні тарифи поділяються на:

- нормальні, які є базовими для визначення знижок або доплат при утворенні класових, кількісних і спеціальних тарифів. Вони застосовуються на вантажі масою до 45 кг;

- кількісні, які, як правило, застосовуються авіакомпаніями, що експлуатують літаки великої місткості, і передбачають знижку для додаткових вагових категорій. Застосовуються такі тарифи на партії вантажу масою понад 45 кг і розмір знижок збільшується зі збільшенням розміру партії вантажу;

- мінімальний збір, тобто мінімальна оплата за відправлення вантажу, що стягується за одну доставку, в тому випадку, коли плата за перевезення за нормальним вантажним тарифом виявиться нижче мінімального збору (в основному дорівнює вартості перевезення вантажу масою 5 кг за нормальним тарифом);

2) класові тарифи, які застосовуються для перевезення вантажів визначеного маршруту, клітки для тварин, пінний вантаж, несупроводжуваний багаж, друкарська продукція й ін. Вони обчислюються на основі нормального наскрізного тарифу до 45 кг, що збільшується на відповідну відсоткову надбавку, а потім округлений результат збільшується на масу відправлення;

3) спеціальні тарифи – це пільгові вантажні тарифи зі знижкою, які застосовуються для перевезень визначених категорій вантажів від/до визначених пунктів тільки в одному напрямку і узгоджуються між авіакомпаніями, що спільно експлуатують авіалінію.

Пасажирські тарифи поділяються на:

1) нормальні, які класифікуються на: а) наскрізні, які друкуються в тарифних довідниках і розрізняються за класами наданого обслуговування, сезонністю і за видом оформлення перевезень і б) пропорційні, які застосовуються, якщо немає наскрізних надрукованих тарифів між якими-небудь пунктами на необхідному маршруті;

2) спеціальні – це різні екскурсійні і пільгові тарифи, що носять чітко виражений сезонний характер, мають обмеження за терміном дії, періодом їхнього застосування і залежать від кількості пасажирів у групах і умов перевезення.

Багажний тариф – це норма безкоштовного провезення багажу, як зареєстрованого, так і незареєстрованого, котра обумовлена класом обслуговування. Для першого класу вона становить 30 кг, для економічного класу – 20 кг. Багаж, що перевезений понад нормою безкоштовного провезення, підлягає оплаті пасажиром.

Структура продажної ціни авіаперевезення формується з врахуванням:

виду перевезення;

дальності польоту;

коефіцієнта завантаження салону;

базових тарифів і знижок;

собівартості туру;

норми прибутку;

рівня цін у конкурентів;

співвідношення попиту і пропозиції тощо.

Вартість транспортного перевезення в структурі ціни туру при авіаперевезеннях може складати від 35 до 70% залежно від вищенаведених факторів.

Перевезення українських туристів на міжнародних авіалініях з пункту виїзду з України до першого пункту обслуговування в країні перебування і назад повинна повністю забезпечувати туристична фірма. Це означає, що на туристичну фірму покладаються такі завдання:

планування перевезень;

бронювання місць;

забезпечення страховки;

паспортна та візова підтримка;

видача туристам проїзних документів;

забезпечення трансферу.

Основними критеріями при виборі авіаперевезень є: швидкість доставки; комфортабельність польоту; тарифи та пільги; надійність та репутація авіакомпанії та ін.

Регулярні авіаперевезення оплачуються за міжнародними авіаційними тарифами: опублікованими і неопублікованими.

Опубліковані (наскрізні) тарифи – це тарифи і збори від аеропорту відправлення до аеропорту призначення, поміщені в тарифних довідниках. Якщо між двома пунктами є опублікований (наскрізний) тариф, то перевезення повинно здійснюватися тільки за цим тарифом.

Неопубліковані тарифи – це тарифи, які за відсутності опублікованого (наскрізного) тарифу між даними пунктами утворюються двома способами:

а) шляхом додавання до опублікованого (наскрізного) тарифу додаткової суми, так званої суми «ед-он». Суми пропорційних тарифів «ед-он» публікуються на «помаранчевих сторінках» довідників APT і ACT;

б) при відсутності пропорційного тарифу – шляхом складання дільничних тарифів окремих наскрізних ділянок перевезення з дотриманням відповідних правил побудови тарифів.

Більшість тарифів не опубліковано, їх немає в тарифних довідниках та інших офіційних тарифних виданнях. Крім того, кожна авіакомпанія розробляє свої неофіційні тарифи, які, в основному, є закритими і складають комерційну таємницю авіакомпанії.

Регулюванням міжнародних авіаційних тарифів займається Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Офіційні міжнародні авіатарифи опубліковані в довідниках Air Pussenger Tariff (APT) і Air Cargo Tariff (ACT).

У довіднику з пасажирських тарифів APT опубліковані всі офіційні міжнародні пасажирські авіатарифи, а також правила, що регулюють побудову та застосування тарифів, знижок, зборів та маршрутів перевезення. Тарифи і збори, що містяться в цьому довіднику, а також екскурсійні тарифи, включаючи інклюзив-тур (АРТ-ІТ), зазначені в розрахунку на одного пасажира і застосовані до повітряного перевезення за маршрутами, вказаними в довіднику, від аеропорту відправлення до аеропорту призначення. Крім того, вони включають тарифи: плату за транзит, наземне транспортування, а також інші збори, що стягуються урядовими органами.

У довіднику з авіаційних вантажних тарифів ACT опубліковано всі правила побудови та застосування вантажних тарифів на світових авіалініях. Крім цього в розділі «Правила за країнами» вказані особливості вантажних перевезень в кожній країні світу.

Вантажні тарифи, зазначені в довіднику, застосовуються тільки для перевезень від пункту відправлення до пункту призначення і не включають збори за доставку вантажів в аеропорт відправлення, зберігання вантажів, їх страхування, виконання митних формальностей тощо.

Як правило, міжнародні авіатарифи встановлюються на двосторонній основі шляхом угод між авіакомпаніями, що експлуатують одні й ті ж авіалінії. Але за одним і тим же маршрутом здійснюють перевезення багато авіакомпаній. Крім того, тарифи, встановлені між тими чи іншими пунктами, зачіпають інтереси авіакомпаній, що виконують польоти на суміжних авіалініях. Тому міжнародні тарифи виходять за межі двосторонніх угод між авіакомпаніями і утворюють складну систему, що включає різні види тарифів для перевезення між двома пунктами і більше.

На систему міжнародних авіаційних тарифів впливає також цілий ряд факторів: відстань між пунктами, попит на перевезення, тарифи, запропоновані іншими видами транспорту, наявність чартерних перевезень, незбалансованість авіаперевезень за напрямками, різні інтереси перевізників, агентів, відправників і пасажирів.

Всі ці чинники враховуються ІАТА при розробці системи міжнародних авіаційних зборів. Система тарифів і правил їх побудови та застосування розробляються авіакомпаніями – членами ІАТА на конференціях з повітряного перевезення, які проводяться, як правило, один раз на два роки. Міжнародні авіаційні тарифи можуть бути поділені на:

пасажирські;

багажні;

вантажні.

Пасажирські тарифи класифікуються на нормальні (наскрізні і пропорційні) і спеціальні.

Наскрізні. Тарифи – це опубліковані тарифи від пункту відправлення до пункту призначення, які розрізняються за класом наданого обслуговування, сезонності перевезення та виду оформлення перевезення.

В залежності від класу обслуговування пасажирські тарифи поділяються на тарифи економічного (туристичного) класу і тарифи першого класу. Термін «економічний клас» застосовується у всьому світі для позначення нижчого класу обслуговування. Іноді для позначення цього ж поняття може застосовуватися термін «туристичний клас». Термін «перший клас» використовується для позначення найбільш високого класу обслуговування. Тариф першого класу, як правило, в 1,5-2 рази вище тарифу економічного класу. Перевезення за тарифом першого класу надає пасажиру деякі пільги в обслуговуванні на землі і на борту, зокрема безкоштовне перевезення 30 кг багажу замість 20 кг з економічного класу, безкоштовні алкогольні напої, більш широкий асортимент страв на борту, підвищений комфорт в салоні літака. Проміжний клас обслуговування між першим і економічним класами називається бізнес-класом. Бізнес-клас передбачає покращене обслуговування пасажирів, які платять за повним тарифом економічного класу.

За сезонністю перевезення тарифи поділяються:

на вищий (річний тариф – пік-сезон),

на нижчий (зимовий тариф – поза сезоном),

на тариф проміжного сезону (шоулдер-сезон).

За видом оформлення перевезення тарифи поділяються:

на перевезення в одну сторону («туди»),

на перевезення «туди і назад»,

на перевезення круговим маршрутом.

До класифікації тарифів за видом оформлення перевезення можуть бути віднесені і каботажні тарифи (перевезення по території однієї й тієї ж держави). Як правило, вони можуть застосовуватися тільки перевізниками даної країни. Інші перевізники можуть використовувати ці тарифи тільки за спеціальним дозволом уповноваженого перевізника або урядових органів. При відсутності такого дозволу каботажні тарифи, зазначені в довідниках, можуть використовуватися тільки для інформації.

Якщо немає наскрізного опублікованого тарифу між якими-небудь пунктами за необхідним маршрутом, застосовуються пропорційні тарифи (суми «ед-он»).

До спеціальних тарифів відносяться різні екскурсійні та пільгові тарифи. Особливістю всіх спеціальних тарифів є те, що їх застосування обмежене певними умовами, і те, що перевезення із застосуванням цих тарифів може бути продане не широкій публіці, а тільки певній категорії пасажирів. Екскурсійні тарифи застосовуються, як правило, для перевезення туристичних груп. Застосування цих тарифів регулюється особливими правилами і певним терміном, до і після якого вони є недійсними. Вартість перевезення за цими тарифами залежить від сезону, в якому вони застосовуються: пік-сезон, шоулдер-сезон або поза сезоном. Екскурсійні тарифи опубліковані в спеціальному розділі довідника APT. Найбільшого поширення серед екскурсійних тарифів отримали тарифи інклюзив-тур, особливістю яких є те, що перевезення оплачується в обидва кінці разом з послугами за екскурсійне обслуговування, а також те, що цей тариф, як правило, оголошується тільки для агентів туристичних фірм. Пасажир сплачує вартість всього туру, включаючи повітряне перевезення і наземне обслуговування. До пільгових тарифів відносяться як тарифи зі знижками з основних нормальних тарифів, так і спеціально встановлені пільгові тарифи для різних категорій пасажирів (діти, сім'ї, студенти, екіпажі морських суден, турагенти та ін.).

Спеціальні пасажирські тарифи носять яскраво виражений зональний характер, мають обмеження терміну дії, періоду їх застосування і залежать від кількості пасажирів в групах та умов перевезення.

Найбільш дешевими пасажирськими тарифами є блок-чартерні тарифи, які застосовуються для реалізації вільної ємності літаків на регулярних рейсах, як правило, в осінньо-зимовий період. Для цієї мети на літаку встановлюється певна кількість місць, які продаються за чартерною ціною. Особливість блок-чартерних тарифів полягає в тому, що вони є напівофіційними, встановлюються в залежності від кон'юнктури даного ринку і щорічно переглядаються. Вони нікому не оголошуються, а надаються турфірмам конфіденційно в залежності від кількості пасажирів, яку турфірма або організація пропонують до перевезення з даного тарифу.

Багажний тариф – норма безкоштовного провозу багажу, як зареєстрованого, так і незареєстрованого, яка визначається класом обслуговування. Для першого класу вона складає 30 кг, для економічного класу – 20 кг. В залежності від класу обслуговування ця норма поширюється на всіх пасажирів, що мають квиток з оплатою не менше 50% тарифу.

Багаж, що перевозиться понад норму безкоштовного провозу, підлягає оплаті пасажиром. Багажний тариф за 1 кг визначається як 1% від застосовуваного на даному маршруті прямого нормального наскрізного тарифу першого класу в одному напрямку незалежно від класу, яким слідує пасажир.

Існують також спеціальні багажні тарифи на окремі категорії багажу (спортивне спорядження, дипломатичний багаж та ін.)

Вантажні тарифи на міжнародних повітряних лініях поділяються на три види:

основні: нормальні (до 45 кг), кількісні (більше 45 кг), мінімальний збір;

класові;

спеціальні.

Основні тарифи – це стандартні тарифи, встановлені для оплати за провезення 1 кг вантажу від пункту відправлення до пункту призначення. Вони є найбільш поширеними при перевезенні всіх видів вантажу, за винятком деяких випадків, коли застосовуються пільгові, спеціальні та класові тарифи.

Нормальні тарифи є базовими для визначення знижок або доплат при утворенні класових, кількісних і спеціальних тарифів. Їх перевагою є простота використання.

Кількісні тарифи в основному застосовуються авіакомпаніями, що експлуатують літаки великої місткості. Вони передбачають знижку за додатковими ваговими категоріями. Наприклад, для вагової категорії 45 кг надається знижка від нормального тарифу в розмірі 25%. Число вагових категорій різна в різних зонах перевезення. Для Європи встановлена тільки одна вагова категорія – 45 кг, а на маршрутах у напрямку Північної Америки допускаються вагові категорії 100, 300, 500 кг, за якими надаються знижки в розмірі 50, 60 і 70% відповідно від нормального тарифу.

Мінімальний збір являє собою мінімальну оплату за відправку вантажу, що стягується за одну відправку в тому випадку, якщо плата за перевезення по нормальному вантажному тарифу виявиться нижче мінімального збору. Рівень мінімального збору на різних маршрутах відрізняється. У багатьох випадках він дорівнює вартості перевезення за нормальним тарифом вантажу вагою 5 кг. Мінімальний збір вказується в тарифних довідниках з позначенням «М».

Класові тарифи застосовуються для перевезення вантажів певного класу. Вони виражаються в певному відсотку до нормального вантажного тарифу до 45 кг. Класові тарифи встановлюються на види вантажу, що вимагають особливих умов для перевезення: живі тварини; клітки для тварин; цінний вантаж; людські останки в труні; несупроводжуваний багаж; друкована продукція та ін. Класові тарифи обчислюються на основі нормального наскрізного тарифу до 45 кг, який множиться на відповідну процентну надбавку, потім округлений результат множиться, на вагу відправки. Процентна надбавка залежить від класу вантажу і зони перевезення і становить від 150 до 300% від нормального вантажного тарифу до 45 кг. Наприклад, за перевезення цінних вантажів (золота, платини, дорогоцінного каміння, банкнот, цінних паперів тощо) стягується плата в розмірі 200% від нормального вантажного тарифу до 45 кг для всіх зон асоціації.

Спеціальні тарифи (корейт) – це пільгові вантажні тарифи зі знижкою. Вони застосовуються для перевезення певних категорій вантажів від/до певних пунктів тільки в одному напрямку. Корейт мають перевагу в порівнянні з усіма іншими тарифами. Вони публікуються разом з основними вантажними тарифами на «жовтих сторінках» довідника ACT і мають кодові цифрові позначення, що визначають характер вантажу. Кодовий номер корейт складається з чотиризначного числа поруч з найменуванням вантажу, наприклад: корейт 4499 – машини і частини, 0007 – овочі і фрукти і т. д.

Знижки, що передбачаються при використанні корейт, розрізняються в залежності від зони застосування. Так, в Європі вони становлять від 40 до 70% від нормального тарифу до 45 кг, а при північноатлантичних перевезеннях – до 90%.

Застосування спеціальних вантажних тарифів узгоджується між авіакомпаніями, які спільно експлуатують дану авіалінію. Всі пропозиції зі встановлення корейт направляються до комітету ІАТА по корейт, який розглядає ці пропозиції на своїх нарадах з корейт три рази на рік.

Спеціальні служби маркетингу авіакомпаній стежать за станом світових авіаційних тарифів і видають рекомендації щодо їх застосування комерційним директорам і своїм представництвам за кордоном. На основі цих рекомендацій виробляється тарифна політика, спрямована на забезпечення завантаження і рентабельності міжнародних авіаліній. Розробляються також практичні рекомендації щодо побудови та застосування всіх видів пасажирських та вантажних авіаційних тарифів, особливо спеціальних та пільгових з метою збільшення завантаження на рейсах авіакомпаній, перш за все, у позасезонні періоди, коли спостерігається спад в перевезеннях.

Так, спеціальні вантажні тарифи (корейт) використовуються для залучення додаткових вантажних перевезень, які без їх застосування були б неможливі, а також для залучення додаткових категорій вантажів. Оскільки, як уже зазначалося, корейт встановлюються для певного роду вантажів між певними пунктами, вони, в основному, активізують додатковий попит. У цьому полягає їх еластичність в порівнянні з іншими видами тарифів.

Важливою особливістю спеціальних вантажних тарифів є те, що їх можна встановлювати в будь-який час року і на будь-який період, не чекаючи рішень конференції ІАТА, тому їх застосування сприяє забезпеченню додаткового завантаження.

Застосування знижок з вантажних тарифів також є одним з інструментів впливу на ринок. Розмір знижок встановлюється в залежності від зон ІАТА, наприклад, в Європі вони становлять від 40 до 70% від нормального тарифу. Їх розмір залежить від таких факторів, як характер і цінність вантажу, потенційні можливості попиту на перевезення, розмір окремих відправок, вартість обробки, ступінь впливу на співвідношення доходів і витрат за перевезення. До уваги приймаються також провізна здатність літаків, що експлуатуються на даній авіалінії, і очікуваний потік вантажів, який може мати місце в разі встановлення пільгових тарифів.

Питання для самоконтролю

1. Сутність управління витратами при доставці товарів.

2. Економічна сутність тарифів на перевезення вантажів.

3. Формування та використання тарифів, що діють на залізничному транспорті.

4. Формування та використання тарифів, що діють на морському транспорті.

5. Формування та використання тарифів, що діють на автотранспорті.

6. Формування та використання тарифів, що діють на авіатранспорті.