Терміни сплати податків і зборів

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язений вчасно і в повному обсязі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків у законодавчих актах встановлено терміни сплати податку. Отже, своєчасна сплата податків і зборів є одним з основних обов’зків платника податків.

Терміном сплати податку визнаний період часу, що починається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку і завершується моментом закінчення терміну сплати податку.

Терміни сплати податків залежать від виду останніх: термінові вони або періодично – календарні:

Термінові податки - це податки що сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов’язку. Такими, зокрема, є сплата податку з власників транспортних засобів при придбанні транспортного засобу або дати обов’язкового технічного огляду, а також акцизний збір для підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої (платник податків зобов’язаний сплатити акцизний збір на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації)

Періодичні податки – це податки, які сплачуються протягом певного календарного часу. Бувають податки:

а) Декадні – сплачуються 1 раз у 10 днів;

б) Щомісячні – сплачуються 1 раз на місяць (наприклад, податок на додану вартість);

в) Щоквартальні – сплачуються 1 раз на квартал (наприклад, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість – залежно від обсягу операції);

г) Піврічні – сплачуються 1 раз у півроку;

д) Щорічні – сплачуються 1 раз на рік.

Якщо обов’язку платника податку, пов’язаний зі сплатою окремого податку, виникає після початку календарного року, то першим податковим періодом для нього є період, який розпочинається з дня виникнення цього обов’язку и триває до кінця календарного року. Якщо цей обов’язок виникає в період з 1 до 31 грудня, то першим податковим періодом для нього є період з дня виникнення цього обов’язку до кінця наступного календарного року. Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового обов’язку, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну. Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податковий обов’язок платника податку з причин, непов’язаних з порушенням податкового законодавства, то платник зобов’заний сплатити нараховану суму податкового обов’язку в терміни, визначення в законів про відповідні податок, а у рази їх відсутності – протягом 10 календарних днів з дня одержання податкового повідомлення про таке нарахування.

Зміна терміну сплати податку.

Зміною терміну сплати податку (збору) визнається перенесення уповноваженим органом встановленого терміну сплати податку на пізніший.

Зміна терміну не скасовує існуючого і не створює нового обов’язку зі сплати податку.

Термін сплати податку і збору змінюється за рішенням органів, до компетенції яких належить прийняття відповідних рішень. Формами зміни терміну сплати податку і збору є:

Відстрочення;

Розстрочення;

Податковий кредит;

Відстрочення являє собою перенесення граничного терміну сплати певної суми податку на пізніший термін. Відстрочення зі сплати податку може бути надано по одному або кількох податках. Його не можуть надавати або встановлювати щодо податкових зобов’язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезені товарів на митну територію України, внески до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов’язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено ПКУ.

Будь-який платник податків має право вимагати розстрочення або відстрочення його податкових зобов’язань, а орган, уповноважений приймати ці рішення, зобов’язаний задовольнити таку вимогу, якщо підстави, надані платником податків як обґрунтування, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов’язань яких були прийняті відповідні рішення.

Відстроченням податкових зобов’язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань платника податків без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може буди меншим за ставку Національного банку України. Підставою для відстрочення податкових зобов’язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обстави не переборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу або банкрутства такого платника податків, а також надання економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов’язань або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Відстрочення податкових зобов’язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов’язань та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податного періоду, визначеного відповідним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування що затверджує рішення розстрочення або відстрочення податкових зобов’зань, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов’язання або одноразово у повному обсязі.

Розстрочення являє собою розподіл суми податку на певні частини з установленням термінів їх сплати. Розстроченням податкових зобов’язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим за ставку Національного банку України. Розстрочення не може бути надано платнику податків, який раніше одержав його на таких самих підставах.

Підставою для розстрочення є надання платником податків достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов’язань або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Розстрочення надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань у межах одного бюджетного року приймається у порядку:

Стосовно загально державних податків, зборів – керівником податкового органу та має буди затверджене керівником податкового органу вищого рівня.

Стосовно місцевих податків і зборів – керівником податкового органу (його заступником) та має буду затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’зань на термін, що виходить за межи одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України, щодо місцевих податків і зборів – керівником податкового органу (його заступником) за узгодженням з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Договори про розстрочення, відстрочення може бути достроково розірвано:

а) За ініціативою платника податків – при достроковому погашенні суми податкового зобов’язання, щодо якого було досягнуто домовленість про розстрочення, відстрочення;

б) За ініціативою податкового органу, якщо:

- З’ясовано, що інформація, надана платником податків при укладенні зазначених догорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;

- Платник податків визнається таким що має податковий борг з податкових зобов’язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

- Платник податків порушує умови погашення розстроченого або відстроченого податкового боргу.

3. Податковий кредит регламентує суму на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Зміна терміну сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку. Термін сплати змінюється на підставі договору, що укладається між платником податків і податковим органом в межах його компетенції.

Податкові періоди можна класифікувати за такими підста­вами.

1. За термінами:

а) річний податковий період;

б) квартальний податковий період;

в) місячний податковий період;

г) інші (податкові періоди, пов'язані зі сплатою податку одноразово; сплатою податку за підсумками складених періодів - кілька років і т.ін.).

За особливостями формування податкового обов'язку:

а) перший - період, в якому податковий обов'язок форму-ється з дня виникнення до закінчення податкового періоду;

б) триваючий (звичайний) - податковий обов'язок форму-ється з початку податкового періоду і до його закінчення;

в) останній - період, в якому податковий обов'язок визна-чається з початку податкового періоду і до останнього дня терміну податкового обов'язку платника.

Межі першого й останнього податкових періодів визначають відповідно до чинного податкового законодавства. У деяких випадках (коли законодавством остаточно не визначено це по­ложення) ці терміни визначає платник податків разом з подат­ковими органами за місцем обліку платника.

Поняття податкової пільги

Пільга - це звільнення (повне або часткове) платника по­датків, що враховує його особливості, від сплати податку. Тут необхідно згадати три обставини. По-перше, пільга - це звіль­нення саме від сплати, а не від податкового обов'язку, оскіль­ки при відстрочці обов'язку сплата податку залишається, а звільнення (на певний строк) стосується тільки перерахунку податку, і по закінченні визначеного терміну обов'язок підля­гає реалізації (податковий кредит). Крім цього, податковий обов'язок має три складові: податковий облік, сплату подат­ку та податкову звітність. І якщо платника може бути звільне­но від сплати податку, то обов'язок з обліку і звітності в нього залишиться. По-друге, звільнення можливе в повному обсязі, якщо платника цілком звільнено від сплати, і в частковому, якщо скорочується податковий тиск за рахунок зменшення об'єкта (предмета і т. ін.) чи відстрочки сплати податку. Тре­тя обставина - особливості платника. Вони можуть стосува­тися його як безпосередньо, характеризуючи його (інвалід пер­шої чи другої групи, ветеран Великої Вітчизняної війни, підприємство з іноземними інвестиціями), так і конкретного виду діяльності, яким він займається (підприємство, що ви­готовляє сільгосппродукцію; підприємства, що здійснюють фрахт судів, і т. ін.) Законодавство про оподаткування, закладаючи основи на­дання податкових пільг, в якості пільгових суб'єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризуються конкретною ознакою, на підставі якої і фор­мується пільговий податковий режим. Усі інші платники по­датків визначають об'єкт оподаткування, обчислюють подат­кову базу і суму податків у повному обсязі згідно з встановле­ними законодавством загальними правилами. Отже, податковою пільгою визнається звільнення платни­к податків від нарахування і сплати податку чи сплата ним

 
  Терміни сплати податків і зборів - №1 - открытая онлайн библиотека

податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України.

Звільнення від сплати податку можливо в повному чи част­ковому обсязі. При звільненні в повному обсязі платник по­датків цілком звільняється від нарахування і сплати податку. При звільненні в частковому обсязі платник податків звіль­няється від сплати податку тільки у певній частині його подат­кового обов'язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників по­датків, вид їхньої діяльності й об'єкт оподаткування.

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях.

Перший - податкові закони, що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи га­лузей.

Другий - підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб'єктів і вирішальні більш вузькі цілі.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього по­відомлення податкових органів.

Система податкових пільг

Систему пільг по податках можна розділити на дві групи.

Перша - це порівняно традиційні і стабільні звільнення від податку, незалежно від зміни обставин і навіть державного устрою.

Друга група пільг характеризується певною короткочасні­стю щодо конкретних об'єктів. У сучасних умовах становлен­ня податкових систем і нестабільної господарської і політич­ної ситуації ця група відрізняється великою кількістю пільг і постійною їхньою зміною. Мабуть, закон про податкову систе­му повинен містити насамперед першу групу пільг, а другої має лише торкатися, оскільки вона деталізуватиметься при регу­люванні конкретного податкового платежу.

Характеристика податкових пільг має бути основана на рівності в галузі оподаткування, і при наданні пільг критерієм повинно стати матеріальне становище суб'єкта оподаткуван­ня. Підстави для надання пільг навряд чи є правомірними, якщо вони не пов'язані з майновим положенням.

Класифіку­вати податкові пільги можна за різними принципами. Найчастіше податкову пільгу визначають шляхом:

податкового відрахування, що зменшує базу оподаткуван­ня при нарахуванні податку;

зменшення податкового обов'язку після нарахування по­датку;

3)встановлення зниженої ставки оподаткування.

Види податкових пільг.

Правове регулювання територіальних податкових пільг

Якщо розглядати податкові пільги як певне звільнення платників податків (а саме так підходить російський законо­давець - ст. 56 Податкового кодексу Російської Федерації), то цілком обґрунтованим є виділення певних територій, на яких установлюється пільговий податковий режим. Такі території можуть існувати на двох рівнях:

1) нижчий рівень - території, що характеризуються звіль­неннями при використанні місцевих податків і зборів. Наприк­лад, відповідно до ст. 30 ПКУ місцеві органи самоврядування на свій розсуд можуть встановлювати частину місцевих податків і зборів і за рахунок цього формувати більш пільговий податковий режим на відпо­відних територіях;

2) вищий рівень - території спеціальних зон зі специфіч­ним пільговим оподаткуванням, що регулюється спеціальним законодавством. Такі території поділяють на два підвиди:

1. Відрахування (вилучення) - вид пільги в галузі оподаткування, яка полягає у виділенні окремих складових частин із загального об'єкта оподаткування з метою зменшення на їх величину об'єкта при нарахуванні та сплаті податку.

Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надан­ня пільг проектується на об'єкт оподаткування, що безпосеред­ньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподат­кування можна класифікувати:

а) за видами платників:

повні - надаються всім платникам;

часткові - надаються певним категоріям платників;

б) за термінами:

постійні - діють постійно протягом тривалого періоду часу;

тимчасові - діють протягом визначеного, заздалегідь обме­женого періоду (підприємства з іноземними інвестиціями);

надзвичайні - надаються в зв'язку з появою певних рапто­вих обставин;

в) за елементами об'єкта:

майнові - відрахування визначеної частини оподатковува­ного майна;

прибуткові відрахування - застосовуються до частини до­ходу платника залежно від виду діяльності.

Знижка- вид пільги в галузі оподаткування, що зменшує суму податку на певні величини.

Территоріальні податкові пільги.

а) території, розташовані за межами території України (до них належать насамперед офшорні зони), де надається пільговий режим оподаткування для податкових резидентів України;

б) території, розташовані в Україні, де надається пільговий податковий режим для податкових резидентів і нерезидентів України (вільні економічні зони).

Податкове законодавство України не дає чіткого визначен­ня поняття «офшорна зона», і найчастіше термін «офшор» за­стосовується стосовно компаній, їх підрозділів. Офшорні компанії відрізняються спрощеною процедурою реєстрації, низькою ставкою корпоративного податку чи взагалі його відсутністю; мінімальним обсягом і спрощеною процедурою щорічної звітності. При виконанні деяких вимог податок на прибуток або зовсім не сплачується, або сплачується в чисто символічному розмірі.