Види та методи планування діяльності підприємства

Етапи планування

І етап. Аналіз стратегічних проблем.

На цьому етапі аналізується ринок, на якому функціонує або функціонуватиме підприємство. Аналіз має бути двоїстим, тобто не­обхідно виявляти позитивні моменти діяльності підприємства в да­ному ринковому середовищі, а також можливі негативні її наслідки. Проте варто враховувати, що поряд із вирішенням одних проблем будуть виникати інші: змінюватися потреби й запити покупців, упро­ваджуватися нові досягнення науки та техніки, зростати рівень роз­витку виробництва тощо.

II етап. Прогноз майбутніх умов діяльності та визначення завдань.

На цьому етані складається своєрідний каталог, проводиться аналіз сильних і слабких сторін підприємства з огляду на гадані зміни ринково­го середовища. На підставі аналізу визначаються завдання підприємства.

III етап. Вибір оптимального варіанту розвитку.

На цьому етапі визначаються матеріальні й організаційні засоби розвитку підприємства на основі складеного каталогу.

Особлива увага приділяється аналізу трьох найважливіших показни­ків: місця підприємства на ринку; належності підприємства до господар­ського сектору та галузі; асортиментної, структури виробничих програм.

Цей етап найскладніший, тому що він є завершальним повинен спрямувати діяльність підприємства відповідно до зміни навколишньо­го середовища. Навіть методом екстраполяції – передбачення майбутнього на основі тенденцій минулого – це зробити точно практич­но неможливо. Тому тут важливі інтуїція та досвід керівника. Методика планування діяльності підприємства в умовах ринку подана на рис. 5.2.

Залежно від тривалості планового періоду планування діяльності підприємства поділяється на перспективне (стратегічне) і поточне (тактичне).

Перспективне планування – це планування довго- і середньострокове. Довгостроковий план відображає в основному стратегію розвитку фірми, у ньому подано рішення, що стосуються сфер і на­прямків діяльності підприємства. Він повинен мати переважно кон­цептуальний характер, цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування цих ідей, концепцій.

Види та методи планування діяльності підприємства - №1 - открытая онлайн библиотека Види та методи планування діяльності підприємства - №2 - открытая онлайн библиотека Види та методи планування діяльності підприємства - №3 - открытая онлайн библиотека

Рисунок 5.1 – Схема внутрішьофірмового планування[18]

Види та методи планування діяльності підприємства - №4 - открытая онлайн библиотека

 
  Види та методи планування діяльності підприємства - №5 - открытая онлайн библиотека

Рисунок 5.2 – Методика планування діяльності підприємства в умовах ринку[18]

Середньостроковий – більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності фірми. Межа між довго- і середньостроковими планами умовна і не може бути встановлена однозначно. "Дов­жина" планового періоду залежить від ступеня визначення умов діяль­ності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні тощо.

Поточне планування – це розроблення планів на всіх рівнях управління підприємством і в усіх напрямках його діяльності на більш короткі періоди (день, тиждень, місяць, квартал, рік).

Різновидом поточного планування є оперативно-календарне, що є календарним узгодженням виробничого процесу між струк­турними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.

Ядром системи планів підприємства є його стратегія розвитку, під час вироблення якої використовуються результати аналізу зовніш­нього середовища, ухвалені стратегічні і тактичні плани. Ці ж резуль­тати, як і обрана стратегія, є основою для розроблення детальних дов­го- і середньострокових планів.

Методи планування діяльності підприємства залежно від класи­фікаційних ознак подані в табл. 5.1.

Зауважимо, що таких методів залежно від реальної ситуації на ринку та підприємстві може бути навіть більше число.

Ресурсний метод застосовується здебільшого в умовах монополії або при слабко розвиненій конкуренції. Він використовується під час складання планів на підставі реальних внутрішніх ресурсів підприєм­ства. З розвитком конкуренції основою, що визначає планування, є вже попит і пропозиція. Тому за цих умов застосовується цільовий метод, що припускає планування всієї діяльності фірми відповідно до поставленої мети (наприклад, задовольнити розміри попиту, що в даних умовах "випливають"), тобто планування "від оберненого".

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні динаміки показ­ників у минулому (базові), допускаючи, що темпи та пропорції, досягнені на момент розроблення плану будуть збережені в майбутньому. На основі цього методу визначаються проміжні та кінцеві (на кінець планового періоду) планові показники.

Принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким підприємство встановлює мету, що має досягти в майбутньому. Вихо­дячи з цього фірма визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники.

Пробно-статистичний метод передбачає використання фактич­них статистичних даних за попередні роки, середніх показників під час встановленні планових показників.

Факторний метод є більш обґрунтованим. Відповідно до нього планові значення показників обчислюють на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що зумовлюють зміни цих показників. Розрахунки за визначеними чинниками застосовуються насамперед під час планування ефективності виробництва.

Таблиця 5.1 – Методи планування діяльності підприємства

Класифікаційні ознаки Методи планування
Вихідна позиція для розроблення плану – ресурсний; – цільовий
Принципи визначення планових показників – екстраполяційний; – інтерполяційний
Спосіб розрахунку планових показників – пробно-статистичний; – факторний; – нормативний
Баланс ресурсів, що є в наявності, та необхідних – балансовий; – матричний
Варіантність планів –одноваріантний; –поліваріантний; – економіко-математична оптимізація
Спосіб виконання розрахунко-вих операцій – ручний; – механізований; –автоматизований
Форма подання планових показників – табличний; – лінійно-графічний; – логіко-структурний

Найточнішим є нормативний метод. Суть його полягає у тому, що планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх змін у результаті впрова­дження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.

Сутність балансового методу зводиться до розроблення спе­ціальних таблиць – балансів, в одній частині яких із різноманітним ступенем деталізації показують усі напрями використання ресурсів відповідно до потреб, а в іншій – надходження цих ресурсів.

Матричний метод є подальшим розвитком балансового та є побудовою моделей взаємозв'язків між виробничими підрозді­лами та показниками.

За сучасних умов на підприємствах користуються не одним яки­мось методом, а їх комбінацією, залежно від реальних умов виробниц­тва. Наприклад, в умовах слабкої конкуренції можна користуватися ресурсно-факторно-балансовим методом. За умов сильної конкуренції доцільним є інтерполяційно-факторно-матричний метод з автомати­зованим опрацюванням тощо. Крім того, на підприємствах розроб­ляється, як правило, не один, а кілька варіантів планів.

Показники окремих їхніх розділів (найважливіших) повинні бути оптимізованими за допомогою економіко-математичного моделюван­ня, щоб дати можливість "читачу", "інвестору" відчути вигідність даної пропозиції на прикладі економіко-математичної моделі.