Співвідношення понять “державне управління” та “державна виконавча влада”

У законодавчій та юридичній вітчизняній літературі як дуже близькі за смислом використовуються такі поняття як: “виконавча влада” та “державне управління”.

У зв'язку з цим існує нагальна потреба проведення відповідних пояснень змісту зазначених понять, це насамперед потрібно для правильної орієнтації у тих процесах, що відбуваються під час виконання функцій управління державою.

Згідно статті 6 Конституції України Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Найбільший обсяг функцій державного управління здійснюється державною виконавчою владою. У відповідності до от. 113 Конституції України Кабінет Міністрів євищим органом у системі органів виконавчої влади (до якого структурно входять міністерства, державні комітети та інші відомства).

Однак, до системи органів Державної влади не входять такі потужні державні структури як Національний Банк України, Фонд державного майна України, але ці структури виконують дуже широкий діапазон функцій державного управління відповідно - у сферах грошей та кредиту, а також державного майна.

Певні державні - управлінські повноваження виконують правоохоронні органи. Так, судді займаються адміністративно - юрисдикційною діяльністю (розглядають справи про адміністративні правопорушення), секретарів судового засідання, інших робітників суду як установи.

Виконання функцій державного управління притаманно для діяльності Верховної Ради України – єдиного органу законодавчої влади в нашій державі (наприклад, здійснення контролю за виконанням Державного бюджету, здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів, затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, кадрова робота - призначення на посади та звільнення з посад),

З наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "державне управління" є набагато ширшим за змістом ніж "виконавча влада" бо державне – управлінська діяльність притаманна також іншим державним структурам,, що не входять до системи органів виконавчої влади, це і судові органи і Верховна Рада України, інші самостійні структури.

5. Особливості державного управління внутрішніми справами.

Управління внутрішніми справами має свою специфіку, яка проявляється в правоохоронному характері управління. Перед усім воно спрямоване на втілення у життя законів та підзаконних актів, попередження правопорушень і утворення умов державним органам, підприємствам, установам, організаціям та громадянам для реалізації їх прав і покладених на них обов'язків.

Управління внутрішніми справами характеризується також єдиноначаллям потребою підтримки високого рівня службової дисципліни. Органи внутрішніх справ, не тільки організують, але і практично здійснюють охорону громадського порядку і ведуть боротьбу з злочинністю. Значна кількість співробітників в ОВС наділена повноваженнями представника влади, мають право застосувати заходи адміністративного впливу. Організація та діяльність ОВС окрім загального законодавства регулюється також спеціальними положеннями, статутами, постановами.

Виконання функцій державного управління ОВС здійснюється у двох напрямках:

1. внутрішньому,

2. зовнішньому;

Для першого притаманне превалювання лінійного принципу (схема начальник - підлеглий).

Для другого навпаки домінування функціонального принципу коли функціональне керівництво здійснюється по відношенню до функціонально піднаглядних при відсутності організаційного підпорядкування (наприклад виконання своїх повноважень інспектором дозвільної системи або інспектором паспортного відділення).

Підсумовуючи розгляд даного питання, слід зазначити, що головними особливостями здійснення функцій державного управління в ОВС є:

1. здійснення їх у 2-х напрямках (внутрішньому та зовнішньому);

2. виконання функцій державного управління регламентується значною за обсягом нормативною базою, що складається як із регулятивних так і охоронних норм.