Медична служба цивільної оборони

Її призначення та завдання

У випадку виникнення надзвичайної ситуації діяльність медичної служби цивільної оборони має ряд особливостей, які впливають певним чином на організацію й проведення заходів медичного забезпечення населення. Основними з них є:

— масовість, одномоментність виникнення втрат серед населення, різноманітний характер й тяжкість уражень, поява нової патології;

— порушення роботи медичних установ і втрати серед особового складу медичної служби цивільної оборони;

— руйнування будівель і споруд в містах й населених пунктах, що ускладнюють розгортання та роботу медичних формувань і установ;

— можливі зараження великих територій, продовольства і води радіоактивними, отруйними речовинами, бактеріальними засобами або сильнодіючими отруйними речовинами;

— можливе підвищення епідемічної напруженості в зв’язку з евакуаційними заходами цивільної оборони і складність санітарно-епідемічної обстановки в осередках масового ураження;

— складність управління силами та засобами служби під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Вказані можливі умови діяльності медичної служби цивільної оборони при надзвичайних ситуаціях знаходять своє відображення в принципах її організації та основах лікувально-евакуаційного забезпечення ураженого населення.


Основними принципами

організації медичної служби цивільної оборони (МС ЦО) є:

1. МС ЦО організовується на базі існуючих органів та установ охорони здоров’я (територіально-виробничий принцип).

2. В МС ЦО створюються формування, здатні працювати в будь-якому осередку ураження, що дає можливість здійснювати широкий маневр формуваннями для роботи в осередках без суттєвої перебудови (принцип універсалізму підготовки).

3. Кожне формування й установа призначаються для виконання певного, властивого їм, переліку заходів чи функцій в системі МС ЦО – надання медичної допомоги, лікування уражених, проведення протиепідемічних заходів і т.п. (принцип функціонального призначення).

4. Для надання першої медичної допомоги ураженим та хворим залучається саме населення шляхом створення санітарних постів і санітарних дружин й навчання усього населення прийомів та способів надання само- і взаємодопомоги.

В основу лікувально-евакуаційного забезпечення в МС ЦО покладено систему двоетапного лікування уражених й хворих у поєднанні з евакуацією за призначенням, при цьому передбачається маневр силами і засобами служби, а також евакуаційними потоками уражених відповідно до обстановки. В МС ЦО передбачені наступні види медичної допомоги: перша медична, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована медична допомога.

МС ЦО – спеціальна організація в системі охорони здоров’я, призначена для медичного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях, а також в районах стихійних лих та великих аварій.

На МС ЦО покладаються наступні основні завдання:

Ÿ своєчасне надання усіх видів медичної допомоги ураженим (хворим) та їх лікування з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я і працездатності, зниження інвалідності й смертності;

Ÿ попередження виникнення і розповсюдження масових інфекційних захворювань серед населення, а у випадку їх виникнення – якнайшвидша локалізація і ліквідація;

Ÿ усунення несприятливих санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, охорона здоров’я особового складу невоєнізованих формувань і закладів ЦО.

Для виконання покладених завдань МС ЦО проводить на протязі спокійного періоду планування заходів медичного захисту населення; підготовку органів управління служби; створення, оснащення і навчання невоєнізованих медичних формувань; підготовку медичних закладів до роботи при виникненні надзвичайної ситуації; відпрацювання питань взаємодії з іншими службами ЦО та військово-медичною службою; навчання усього населення прийомів і способів надання першої медичної допомоги при пораненнях й пошкодженнях та інше.

Принципи захисту населення

При надзвичайних ситуаціях

Під час організації захисту населення в НС необхідно керуватися такими принципами, як:

1. Завчасна підготовка та здійснення захисних заходів.

Цей принцип передбачає завчасне придбання, нагромадження та підтримування в постійній готовності засобів захисту, підготовку формувань та їх оснащення, навчання населення способів захисту та самозахисту, дій у надзвичайних ситуаціях, надання само- та взаємодопомоги.

2. Диференційний підхід до визначення характеру, обсягу та термінів проведення захисних заходів.

Визначається залежно від конкретних умов (ймовірність землетрусів, повеней, наявність хімічно-, пожежо- і вибухонебезпечних об’єктів тощо).

3. Комплексність проведення захисних заходів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Перевага повинна надаватися розумному поєднанню таких заходів захисту, які найповніше будуть відповідати обставинам, що склалися.

Основними способами захисту населення є:

Ø використання засобів індивідуального та медичного захисту;

Ø укриття населення у захисних спорудах;

Ø евакуація та тимчасове переселення населення під час природних катастроф, аварій на АЕС, ХНО тощо.