Розвиток рекламних технологій у пресі

Преса й донині посідає перше місце серед рекламних засобів і завдяки своїм можливостям інформує широкі копа читачів про товари, їхні якості та умови придбання. Завдяки цьому основні витрати на видання більшості газет і журналів покриваються за рахунок рекламних публікацій.

У XX ст. істотно посилилося вплив комерційних факторів на пресу, що послабило її залежність від читацької аудиторії. Про це свідчить хоча б той факт, що бюджет газет США в 1990-і роки в середньому на 80 % формувався за рахунок фінансових надходжень від рекламодавців, і лише 20 % коштів були отримані в результаті поширення тиражу по передплаті чи вроздріб (ця частина бюджету повністю покривала лише витрати з доставки тиражу газет читачам). Таким чином, співвідношення між аудиторією та рекламодавцями як джерелами фінансування газетного підприємства склало 1 до 4. У Німеччині в другій половині 1990-х років співвідношення між доходами від поширення видань за передплатою та рекламними надходженнями досягло пропорції 1 до 3. В цих умовах видавці і журналісти були зобов’язані докладати додаткові зусилля, що довести міцність зв’язку «читач-газета».

У другій половині 1990-х гг. у великих містах-мегаполісах Північної Америки та Європи набули поширення газети, взагалі не залежні від читацького фінансування їх діяльності. Йдеться про інформаційно-рекламні газети, що безкоштовно розповсюджуються у місцях великого скупчення людей – на станціях метро, вокзалах, у поїздах і т. д. Поєднуючи у своєму змісті журналістський і рекламний компоненти (при рішучому домінуванні останнього), ці видання в ряді випадків склали істотну конкуренцію традиційним газетам. Цей тип газет, привабливий для рекламодавців зважаючи на гарантоване широке розповсюдження рекламних оголошень, разом з тим надає видавцям можливість економити на виробництві та дистрибуції тиражу, уникнути залежності від жорсткоконкурентних умов, що впливають на збут звичайних видань. Власники безкоштовних газет стверджують, що ці видань не становлять конкуренцію платним, але це далеко не завжди відповідає дійсності. Користуються успіхом безкоштовні газети здатні погіршити становище інших видань на ринку періодики. Не випадково, що поширення газет цього типу викликало протести серед видавців і редакторів традиційних видань.

Концепція безкоштовної газети була розроблена і здійснена в Швеції. У 1995 р в Стокгольмі почала поширюватися газета «Metro», призначена для швидкого прочитання під час поїздок в міському транспорті, а тому що містить набір коротких легким для читання новинних матеріалів у поєднанні з рекламними оголошеннями. Видання швидко стало популярним, була доведена економічна ефективність концепції щоденній безкоштовної газети. Незабаром газети – типологічні аналоги «Metro» – набули поширення у великих містах Швеції та сусідніх з нею країнах, в інших регіонах світу. Характерно, що деякі з них мають назву «20 хвилин» (наприклад, паризька безкоштовна щоденна газета): така середня розрахункова тривалість їх прочитання. В Нью-Йорку на станціях підземки і на автобусних зупинках стала поширюватися безкоштовна газета «Express», у Філадельфії – «Metro» з її 125-тисячним тиражем. У Великобританії найбільший комерційний успіх придбали безкоштовні рекламні газети «Metro» і «Evening Standard». За створенням лондонській «Metro» послідувало установа регіональних версій газети в інших великих британських містах. Поширення безкоштовних щоденних газет в Німеччині почалося з 1998 р. з Берліна, але в цій країні подібні видавничі проекти опинялися перед обличчям економічних проблем.

3. Нові рекламоносії (ТБ, радіо, реклама на транспорті тощо)

У 1922 р. новим засобом реклами у Західній Європі і США стало радіо. Тридцяті-сорокові стали воістину «золотими роками» радіо. Воно тривалий час тримало увагу мільйонів слухачів, транслюючи рекламні оголошення. З появою телебачення радіо як засіб реклами на певний час відійшло на другий план. Але в 60-х роках воно знову знайшло своє місце, ставши джерелом інформації для тих, хто перебуває поза домом (на відпочинку, за кермом, у подорожі тощо). Нове життя радіо забезпечувалось запровадженням в радіопрограм новинок, радіошоу, прихованої серед новин реклами, музичними програмами з рекламою для молоді. Відтак радіо стало чудовим засобом передачі інформації і на місцеві рівні локальні рекламні фірми віддають на радіо понад 60 % своєї реклами.

З 1948 р. починається ера реклами на телебаченні. Поява кабельного телебачення, телекомунікацій (наприклад, оптико-волоконні кабельні мережі), комерційних телевізійних каналів і пересувних телестудій, що передають інформацію безпосередньо з місця події, обіцяє тривале життя реклами на телебаченні

Особливо інтенсивно розвивався рекламний бізнес у другій поповині XX ст. Реклама стала мистецтвом, відокремилася в самостійну галузь, де працюють мільйони людей. Реклама покликала до своїх лав найталановитіших особистостей, висококласних професіоналів, творців рекламних ідей і оригінальних стилів. Під впливом реклами змінюються характери людей, мислення та бажання. У США реклама стала одним з обов’язкових елементів «американського стилю життя». Це породжує невдоволення далекоглядної частини американського суспільства, яка розуміє, що справжні пюдські цінності вимірюються не тіпьки рахунком у банку, престижним авто й розкішною віллою. Та хоч би що ми говорили, реклама сприяє створенню певного рівня життя, якого людина намагається досягти. Реклама в США – це щось на зразок повітря, яким дихаєш постійно, не помічаючи його.

Через той величезний вплив на людей, який має нині реклама, вона може бути й небезпечною. Тому було створено міжнародну правову базу рекламної діяльності. Вона мала гарантувати добропристойність, чесність правдивість реклами. «Міжнародний кодекс рекламної практики» зобов’язує робити рекламу з почуттям відповідальності перед суспільством на принципах добросовісної конкуренції і не підривати громадської довіри до реклами.